ЦЕРКВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ВЛАДИЧИЦІ УКРАЇНИ

Церква Пресвятої Богородиці Владичиці України

Бзовиця, Тернопільська обл., Україна

Церква Пресвятої Богородиці Владичиці України

с. БЗОВИЦЯ, ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛ., УКРАЇНА

парафія⸻✥⸻

Історія Бзовицької Церкви: Від Дерев'яної Святині до Сучасного Мурованого Храму

● Бзовицька дерев'яна церква, збудована в 1701 році з дубового дерева, стала важливим духовним осередком села. У 1904 році церкву відвідував митрополит Андрей Шептицький, а в 1910 році святиню покрили бляхою. Проте, під час Першої світової війни церква була частково знищена. У 1924 році мешканці села відбудували її, змінивши конструкцію та вигляд.
● У 1989—1990 роках, після десятиліть заборони, церква повернулася до громади УГКЦ. Через малу місткість старої будівлі, почалося будівництво мурованого храму Успіння Пресвятої Богородиці Владичиці України, який освятили у 2011 році завдяки пожертвам парафіян. Тепер дерев'яний храм використовується для молебнів, а богослужіння відбуваються в новому кам'яному храмі.
● Парафія і храм Успіння Пресвятої Богородиці належали до УГКЦ до 1946 року і повернулися під її юрисдикцію у грудні 1991 року. Важливими подіями були візити митрополита Сильвестра Сембратовича наприкінці XIX століття, митрополита Андрея Шептицького у 1904 році, владики Михаїла Колтуна у 1995 році, владики Михаїла Сабриги у 2004 році та владики Василія Семенюка у 2011 році.
● На парафії діють братства Матері Божої Неустанної Помочі, «Апостольство молитви», Марійська дружина та УМХ. На території парафії є п'ять хрестів та Хресна дорога, а також проборство.

парафія⸻✥⸻

Історія Бзовицької Церкви: Від Дерев'яної Святині до Сучасного Мурованого Храму

розклад богослужінь⸻✥⸻

розклад богослужінь у Церкві Пресвятої Богородиці Владичиці України впродовж 2024 року Божого:

ПОНЕДІЛОК-П’ЯТНИЦЯ: 17.40 – Вервиця за недужих і за лікарів 18.00 – Божественна Літургія
СУБОТА: 09.00 – Божественна Літургія за померлих. Панахида
НЕДІЛЯ: 09.00, 11.00 – Божественна Літургія
● Понеділок, вівторок, четвер і п’ятниця – за здоров’я і за всяке прошення● Середа – за померлих (за упокій). Панахида

ТЕЛЕФОН ДЛЯ ДОВІДОК

✥Катехизація!✥Веселі Канікули з Богом!✥Відвідування святих місць і паломництв!✥Екскурсії подорожі!

«Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне» (Мт. 19:13) - такими словами звертається Ісус Христос до своїх учнів, щоб вони полегшили доступ дітей до Нього.
Діти – це майбутнє нашої родини, парафії, України. Наше найголовніше завдання, яке ми і стараємося реалізувати в нашій парафії – це засівати маленьким парафіянам любов до Бога, показувати їм дорогу, по якій вони дійдуть до Господа, через молитву, катехизм,Веселі Канікули з Богом,подарунки на святого Миколая, Перше Святе Причастя,спів та забави... Те, що навчено в дитинстві пам’ятається все життя і напевно озветься у зрілих роках. Станьмо, як діти, бо «хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає» (Мт. 18: 4-5).
Після літніх теплих місяців відпочинку, діти продовжують своє навчання у школі. Черговий навчальний рік заполонить голови учнів стежками різних наук та подарує багато вражень. На нашій парафії вже традиційно навчання-катехизація різних вікових груп дітей розпочинається з жовтня, діти збираються на науки кожної суботи.
Також з батьками, діти яких готуються до урочистого Святого Причастя, відбуваються тематичні зустрічі, які проводять викладачі центру передподружнього приготування та священик.

На нашій парафії і організації є сім'ї, діти, родини які мають більше трьох і п'яти/шести дітей, також є діти які батьки зробили добрі справи прихистили дітей сиріт у свої домівки у свої родини !
Ці діти яких Ви бачите перед собою завжди потребують допомоги в будь яких речах одяг,їжа, продукти, засоби гігієни, канцелярські товари, тому ваша допомога і підтримка допоможе покращити подальше їхнє життя!

✥ Братство Матері Божої Неустаної Помочі!✥ Велика Обітниця До Найсвятішого Серця Ісуса!✥ Хресна Дорога!✥ Матері Молитви!✥ Подружні Зустрічі!

Бог сотворив людину для спільноти. Це бачимо вже на початку створення світу. Також у небі спільнота святих буде брати участь у Божому житті. Зрештою, Церква - це спільнота віруючих в Ісуса Христа; це "народ Божий, розсіяний по цілому світі", - пояснює св. Августин.
Християнські спільноти розділяємо на 3 групи: родинна, церковна та молитовна. Існує четверта - спільнота суспільна або всенародна. Саме там християни мають робити місію слова, молитви та служіння в ділах любові.
Спільнота віруючих має мати визначену мету. У світі існують різні клуби, товариства, асоціації, які мають свої спільні інтереси і мету. Християнська спільнота має бути основана на Ісусі та принципах Його Євангелія. Ісус має стати центром її зібрання, молитви, взаємного підбадьорення та місії.

ПЕРШЕ ПРИЧАСТЯ

Перше Причастя — це квиток у особливий світ життя з Богом, цей Таїнство духовно збагачує та зміцнює дитину. Під час підготовки до Першої Сповіді діти проходять навчання, вивчають катехизм, істини віри, які розповідають, яким повинен бути християнин.
Перше Святе Причастя — це свято не лише для дітей та їхніх батьків, але й важлива подія для всієї парафії. Сестри, батьки та діти урочисто прикрасили храм. Діти були в білому одязі, що символізувало чистоту їхніх сердець.
Разом із дітьми у Літургії взяли участь батьки, хрещені батьки та родичі, щоб розділити радість цього свята з дітьми.

12-06-2024

КАПЛИЦЯ БОГОРОДИЦІ НА ТЕРИТОРІЇ ХРАМУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ УКРАЇНИ

Діва Марія приходить до нас і приносить "Дари Божі". Вона хоче зцілити наші недуги, з любов'ю, ніжністю та материнським теплом перев'язати наші рани. Вона приходить, бо хоче привести нас до Свого Сина, до нашого єдиного і справжнього миру, адже теперішній світ не може дати нам його.

26-05-2024

ЦЕРКВА УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ УКРАЇНИ С. БЗОВИЦЯ

Плащаницею Чистою Обвив, І Пахощами Покривши І Гріб Новий Положив!
Плащаниця представляє історію спасіння людства, яку Бог здійснив через хресну смерть та воскресіння свого Сина!

30-04-2024

БРАТСТВО І СЕСТРИНСТВО ГОТУВАЛИ ХРАМ БОЖИЙ ДО ВЕЛИКОГО ПОСТУ!

Великий піст – це не їжа, а людські стосунки.

Великий піст – це не лише стриманість від їжі, але, перш за все, час для поглиблення наших стосунків з Богом і з собою. Це велика подорож, яка повертає нас додому, до нашого Небесного Батька, від смерті до Воскресіння.

У цей святий час ми просимо Господа допомогти нам пережити цей Великий піст у милосерді, жертовності, молитві, пості та милостині. Нехай наші духовні зусилля наближають нас до Бога і наповнюють наші серця справжнім значенням Воскресіння.

ПЕРША СЛУЖБА БОЖА В РІДНОМУ СЕЛІ

Дякуємо Богові за отця Івана: дар вашого життя та покликання до священства.
Сьогодні ми висловлюємо щиру вдячність Господу за дар життя отця Івана та його покликання до священства. Своїми проповідями, настановами та молитвами ви допоможете людям, до яких вас кличе Господь, іти до Його Царства. Нехай Всемилостивий Господь благословить Вас у Вашому служінні для добра Церкви Христової на многії і благії літа!

21-09-2023

ЯК ПОВОДИТИСЯ У ХРАМІ?
Інколи можна почути таку думку: «Я не йду до храму, бо не знаю як там поводитися». Яким чином людина може виправити цю ситуацію? Найперше, повинна захотіти навчитися, тобто виявити бажання знати. Звідки може знати? Хто повинен навчити, пояснити, виправити? Звичайно священик, який покликаний навчати і, зокрема, правила поведінки у храмі. Тому зараз я старатимуся написати деякі правила гідної поведінки у храмі, хоча розумію, що відповідь не буде вичерпною. Найперше тому, що неможливо описати всі ситуації, які можуть трапитися, а по-друге, тому що кожен храм, місто чи село має свої особливості, які, інколи, варто було би, змінити, прислухавшись до навчання Церкви… Але є одне але… Не так все легко, як воно здається. Треба доброї волі людини, треба просто «захотіти»…
При вході до храму чинимо знак святого хреста і поклін; Наближаємося до тетраподу (стіл по центрі храму у передній його частині) і цілуємо ікону та хрест, що є на ньому; жінки нехай подбають, щоби не малювати губи помадою, яка би потім залишалася на іконах та розп’ятті; не цілуємо обличчя Ісуса, Богородиці чи святих на іконах;
Старайтеся не запізнюватися на богослужіння. Ця погана звичка дуже сильно вкорінюється. Розраховуйте час на дорогу з дому до храму і прийдіть так, щоб Ви ще змогли помолитися приватно; Якщо ви прийшли до храму після того, що розпочалася відправа, то вже не наближайтеся до тетраподу, а старайтеся знайти собі місце по боках церкви чи вкінці храму.
Якщо ми маємо бажання «дати на Службу Божу», тобто записати намірення «за здоров’я» чи «за померлих», то відходимо до столика у правому кутку спереду храму, на якому знаходяться ручки і відповідні листочки; вашу пожертву опускаєте в скриньку «Пожертви», а листочок залишаєте на столику; прислуговуючі хлопці ці листочки подадуть священику в часі відправи; ваша фінансова пожертва є добровільною і таємною, вона скерована на потреби священика; чинячи милостиню, ви віддячуєте священику за його служіння і підтримуєте його діяльність; приписів щодо розміру пожертви на Св. Літургію чи за уділені святі Таїнства (Хрещення, Подружжя) чи за Похорон у нашому храмі також немає, все залежить від вашого бажання і щедрості вашого серця;
Старайтеся мати зі собою молитовник; його ви можете взяти для користування у нашому храмі; беріть активну участь, співаючи та молячись вголос (Святу Літургію, спільну вервицю); В часі відправи Святої Літургії не можна молитись приватних молитов (вервиці, дев’ятниці та інші), бо Літургія – це є найцінніша і найбільш гідна молитва; такого роди молитви можна молитися у будь-який інший час – в храмі чи вдома;
Хто не може стояти більше часу, то нехай знайде собі місце, щоб сісти, не переживаючи за те, «що про мене подумають», бо у храмі кожен повинен думати тільки за себе;
По двох сторонах храму є можливість засвітити свічки в наміренні«за здоров’я» і «за померлих»; це також треба робити перед відправоюСвятої Літургії, а не під час неї; добровільну пожертву за свічку опускаємо у скриньку;
Знак святого хреста чинимо на тих частинах відправ, коли згадуються імена Пресвятої Тройці, на «Мир всім» та на інших передбачених випадках; чинимо знак з великою пошаною, кладучи три пальці на чоло,груди, праве і ліве плече; але важливо тут не спішити і не махати рукамиперед собою;
У храмі не оглядаємося по людях і не розглядаємося по храмі;наша увага повинна бути скерована до Ісуса і до Богородиці.
СВЯТЕ ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ
НЕОБХІДНІСТЬ ХРЕЩЕННЯ (пор. ККЦ, 1257-1261)
Господь стверджує, що Хрещення необхідне для спасіння. Тому Він наказав Своїм учням проповідувати Євангеліє і хрестити усі народи (Мт 28, 20). Хрещення необхідне для спасіння тих, кому Євангеліє було проповідуване і хто мав можливість просити цього таїнства (пор. Мр 16, 16). Церква не знає іншого засобу, крім Хрещення, щоб забезпечити вхід до вічного блаженства; тому вона старається не занедбувати місії, отриманої від Бога, щоб «відроджувати з води і Духа» всіх, що можуть охреститися... Церква завжди мала сильне переконання в тому, що хто зазнає смерті за віру, не отримавши Хрещення, є охрещений своєю смертю для Христа і з Ним. Це Хрещення кров'ю, як і бажання Хрещення, приносить плоди Хрещення, хоч воно і не є таїнством… Кожна людина, яка, не знаючи Євангелія Христа і Його Церкви, шукає правди й виконує Божу волю настільки, наскільки її знає, може бути спасенною. Можна припустити, що ці люди виразно прагнули б Хрещення, якби знали його необхідність. Щодо дітей, які вмерли без Хрещення, то Церква може тільки довірити їх Божому милосердю, як вона це робить у чині їхнього похорону.
БЛАГОДАТЬ ХРЕЩЕННЯ (пор. ККЦ, 1262-1274)
Двома головними наслідками Хрещення є очищення від гріхів і нове народження у Святому Дусі. Хрещенням відпускаються усі гріхи – первородний гріх і всі особисті гріхи, як і всі кари за гріхи. Справді, у тих, що були відроджені до нового життя, не залишається нічого, що перешкодило б їм увійти в Царство Боже… Все ж таки, в охрещеному залишаються деякі тимчасові наслідки гріха, такі, як терпіння, хвороба, смерть чи слабості, внутрішньо притаманні життю, як-от слабкість характеру і т.п. або і схильність до гріха… Хрещення не тільки очищує від усіх гріхів, воно робить також із новоохрещеного «нове створіння» (2 Кор 5,17), сина Божого (пор. Гал. 4, 5-7), який став «учасником Божої природи» (2 Пт 1,4)… храмом Святого Духа (1 Кор 6, 19). Хрещення робить нас членами Тіла Христового. Хрещення вводить у Церкву… Ставши синами Божими через відродження, охрещені покликані проповідувати перед людьми віру, яку вони отримали від Бога через Церкву». Хрещення витискає на душі християнина незгладимий духовий знак його належності до Христа. Цей знак не стирається жодним гріхом, навіть якщо гріх перешкоджає Хрещенню приносити плоди спасіння. Хрещення дане раз і назавжди і не може бути повтореним.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ОХРЕСТИТИ ДИТИНУ
1.Батьки зобов’язані охрестити дитину якнайскоріше,згідно звичаю – до 40 днів (кан. 686, §1, ККСЦ).
2.Хрещення слід уділяти в храмі. У помешканнях можнаце робити з поважних причин, такі як хвороба чи поганіпогодні умови (пор. кан. 687 ККСЦ, Кан. 83 ПП УГКЦ).
3.Батьки дитини повинні вести достойне родинне християнське життя, не пропускати недільну і святкову відправу, приступати до Сповіді і Св. Причастя.
4.Повинні перебувати у церковному шлюбі, однак, якщобатьки не вінчані, це не є перепоною для хрещення.
5.Повинні знати КАТЕХИЗМОВУ ЧАСТИНУ:а) Молитву «ВІРУЮ в єдиного Бога»;б) Молитви «Отче наш» і «Богородице Діво»;в) 10 Заповідей Божих і 2 Заповіді любові;г) 6 Правд віри, 6 Церковних Заповідей, 7 Святих Тайн.
6.За тиждень до хрестин, батьки повинні звернутися до свого пароха для необхідної підготовки. Важливо, щоб батьки серйозно ставилися до настільки важливого моменту в житті своєї дитини і не легковажили порадами Церкви. Не можна чіпати до одягу дітей «червону нитку», шпильки, гроші і олівці – це забобони і образа Господа.

ВИМОГИ ЩОДО ХРЕСНИХ БАТЬКІВ (пор. Кан. 685 ККСЦ)
1.Завдання хресного батька чи матері дозволено виконує особа, якій виповнилося 16 років.
2.Хресні батьки самі повинні бути охрещеними, миропомазаними, і щоб приймали Св. Причастя.
3.Хресні батьки, або хоча б одне з них, повинні належати до Католицької Церкви.
4.Хресні батьки повинні мати добру волю і намір виконувати завдання хресних батьків. Ніколи не можна когось силувати (спонукати) до цього обов’язку, але пропонувати. Не можна вірити в забобони, мовляв «від хреста не можна відмовлятися», але, хто не чується у совісті спроможнимвзяти на себе обов’язки хресних батьків, може чесно відмовитися.
5.Хресні батьки повинні бути призначеними хрещениками або ж батьками чи опікунами дитини.
6.Хресними не можуть бути рідні батьки хрещених, ані ті, які перебувають у подружжі з ними.
7.Хресними батьками не можуть бути ті, що були покарані церковною карою і були позбавлені права виконувати завдання хресних батьків.
8.Якщо хресний батько або хресна мати одружені, то обов’язково повинні перебувати в Церковному Шлюбі, що дає їм можливість приступати до таїнства Покаяння і Євхаристії; повинні бути практикуючими християнами (див. пункти № 3,5 з ПАМ’ЯТКИ – вище).
СВЯТЕ ТАЇНСТВО МИРОПОМАЗАННЯ
Що нам дає таїнство Миропомазання?
У цьому таїнстві ми отримуємо повне вилиття Святого Духа, як колись апостоли у день П’ятидесятниці. Це таїнство спричинює зростання і поглиблення благодаті Хрещення:– вкорінює нас глибше у Божому усиновленні, такщо можемо говорити: «Авва, Отче» (Рим 8,15);– тісніше єднає нас із Христом;– збільшує в нас дари Святого Духа;– робить досконалішим наш зв’язок із Церквою;– дає нам особливу силу Св. Духа для привселюдного визнання, поширення і захисту віри словом і діями, щоб мужньо сповідувати ім’я Христове і щоб ніколи не соромитися Хреста (пор. ККЦ 1303).
«Через Миропомазання християнин отримує дар Святого Духа, щоб бути «хоробрим і переможним подвижником Христа», «завжди готовим Його ради терпіти й з любов’ю умерти», щоб «зростати в усіх чеснотах», щоб дозріти «в людину досконалу в міру росту повноти Христової» (пор. Еф. 4, 13). Усе це християнин осягає «силою, діянням, благодаттю й зішестям Пресвятого Духа» (Катихизм УГКЦ, 426). «Як після хрещення в Йордані Святий Дух провадить Христа у Його спасительній місії, як після сходження на апостолів у день П’ятидесятниці провадить спільноту Церкви, так і в таїнстві Миропомазання Святий Дух дарує кожному християнинові здатність розпізнати й здійснити своє життєве покликання до спасіння і переображення світу» (Катихизм УГКЦ, 427).
Дари Святого Духа
«Дари Святого Духа – це дарована людині здатність приймати Бога та бути відкритою до сопричастя з Ним. Цих дарів є сім: мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність і страх Божий. Про ці дари пророк Ісая (11,2) провіщав як про ознаки очікуваного Спасителя: «Дух Господній спочине на Ньому, дух мудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух знання й страху Господнього» (Катихизм УГКЦ, 719). Сім Дарів Святого Духа доповнюють чотири моральні чесноти (розсудливість, справедливість, мужність, здержливість), які усувають перешкоди, що нас відділяють від Бога. Дари св. Духа – дар мудрості, розуму, знання, ради – просвічують розум, а інші три - кріпость, побожність, Страх Божий – зміцнюють волю.
Що відбувається в часі таїнства?
Священик помазує миром новоохрещеному чоло, очі, ніздрі, уста, вуха, груди, руки та ноги, проказуючи слова: «Печать дару Святого Духа», щоб той «у всякому ділі і слові» угодив Богові і став «сином і наслідником» Його Царства. Святий Дух переображує помисли, почуття і діла людини - учасника Царства Божого (пор. Катихизм УГКЦ, 429).
Що таке Святе Миро?
Святе Миро – пахуча суміш олії та багатьох ароматичних речовин, що символізує багатство й розмаїття духовних дарів, що їх Святий Дух дарує новонародженому в Христі. Св. Кирило Єрусалимський сказав: «Не думайте, що Миро є звичайним миром; як хліб по освяченні не є звичайним хлібом у Євхаристії, а є Тіло Христа, так і святе Миро не є звичайним миром після освячення - воно стало даром Христа, і завдяки присутності Святого Духа у ньому є Божа сила». Священик уживає Миро, яке у Великий Четвер освятив Глава помісної Церкви, що свідчить про єдність Церкви (Катихизм УГКЦ, 428).
Що символізує помазання?
Помазання у біблійній та давній символіці має багато значень: олія є знаком багатства і радості, вона очищає, сприяє гнучкості; вона є знаком оздоровлення, бо пом’якшує синці і поранення... Усі ці значення помазання олією можна знайти в сакраментальному житті. Помазання олією оглашенних перед хрещенням означає очищення і зміцнення; помазання хворих виражає оздоровлення й розраду. Помазання святим миром після Хрещення, під час Миропомазання... є знаком посвячення (пор. ККЦ 1293-1294).
Через це помазання отримується «знак» – печать Святого Духа.
Печать є символом особи, знаком її влади, знаком володіння річчю; саме так позначали воїнів печаттю їхнього начальника, а також рабів печаттю їхнього пана: печать підтверджує правдивість правового акту... Печать Св. Духа означає цілковиту належність до Христа і вічне віддання себе служінню Йому, а також обітницю Божої опіки в часі прийдешніх випробувань (пор. ККЦ 1295-1296).
Яке значення слів «Печать дару Св. Духа»?
Слова «Печать дару Святого Духа» свідчать про належність хрещеника Богові, що він є Його власністю, бо ми «були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених...» (Катихизм УГКЦ, 430). Миропомазання є «печаттю» того дару, який ми отримали у Хрещенні, щоб показати, що на кожного охрещеного сходить Св. Дух. Помазання Святим Духом означає, що християнин народжується до нового життя в Христі і стає дитиною Отця, стає членом «народу вибраного, царського священства, народу святого...» (пор. Катихизм УГКЦ, 425).
СВЯТЕ ТАЇНСТВО ЄЛЕОПОМАЗАННЯ
ХТО МОЖЕ ПРИЙМАТИ ЦЕ ТАЇНСТВО?
Це таїнство призначене не лише для тих, що перебувають у небезпеці смерті. Відповідний час для її прийняття є вже і тоді, коли вірному починає грозити небезпека смерті через хворобу або старість. Якщо хворий, який отримав таїнство, одужує, він може знову прийняти її у разі нової важкої хвороби. Протягом однієї і тієї ж недуги це таїнство може бути знову повторене, якщо хвороба загострюється. Варто його вділити хворим перед важливою операцією. Те саме стосується і старших і немічних людей (пор. ККЦ 15141515).
ХТО МОЖЕ УДІЛЯТИ ЦЕ ТАЇНСТВО?
У Біблії чітко сказано: «нехай закличуть вони церковних пресвітерів» (Як 5,14). Отже, лише священики (єпископи і пресвітери) можуть уділяти Єлеопомазання хворих. Обов’язком душпастирів є повчати вірних про користь цієї тайни. Нехай вірні заохочують хворих, щоб ті запрошували священика для прийняття цієї тайни. Хворі повинні приготуватися до її прийняття добрим наставленням, з допомогою свого душпастиря і цілої церковної спільноти, яка повинна огортати хворих своїми молитвами і братньою опікою (ККЦ, 1516). За спромогою це таїнство звершують кілька священиків (згідно з Чином – семеро), що унаочнює молитву всієї Церкви, тому Єлеопомазання називають ще «соборуванням» (Катихизм УГКЦ, 468).
ДЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЦЕ ТАЇНСТВО?
Уділення святого таїнства Єлеопомазання звершують у храмі або там, де перебуває недужий (Катихизм УГКЦ, 468). Родичі або знайомі хворих осіб повинні покликати священика у відповідний час і щоб не було запізно (тоді, коли людина вже втратила свідомість).
ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ЧИН ЄЛЕОПОМАЗАННЯ?
Чин Єлеопомазання включає освячення єлею, читання Апостола та Євангелія і помазання недужого. Священик, посвячуючи єлей, традиційно вживаний для лікувальних цілей, прикликає на нього силу Божу, «щоб він був для тих, що помазуються ним, на зцілення й на припинення всякого терпіння, скверни плоті й духа», а читанням зі Св. Письма благовістить перемогу Христа над гріхом, недугою та смертю. помазуючи недужого єлеєм (чоло, очі, ніздрі, вуха, уста, щоки, груди, руки і ноги), священик проказує урочисту благальну молитву… і просить зцілити недужого «помазанням цим від тілесної і душевної немочі» й «оживотворити його благодаттю Хрис та, молитвами Богородиці і всіх святих». Чин закінчується покладанням книги Св. Євангелія на голову недужого на знак того, що сам Христос Господь кладе Свою святу десницю на його голову на зцілення й прощення гріхів. Після звершення таїнства, недужий причащається Святих Дарів – «ліку безсмертя» [якщо, звичайно, в стані це зробити]. Присутні в цей час моляться за недужого… (Катихизм УГКЦ, 468469).
ЩО ДАЄ ЄЛЕОПОМАЗАННЯ? (ККЦ, 15201523)
Особливий дар Св. Духа. Першою благодаттю цієї тайни є благодать підкріплення, миру і відваги в подоланні труднощів, які пов’язані з важкою хворобою або старечою неміччю. Ця благодать є даром Св. Духа, який відновлює довір’я і віру в Бога і зміцнює проти спокус Лукавого, тобто проти спокус знеохочення і страху перед смертю. Ця допомога Господа силою Його Духа має провадити хворого до оздоровлення душі, а також до оздоровлення тіла, якщо така є Божа воля. Окрім того, «як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5,15).
З’єднання зі страстями Христа. Через благодать цієї тайни хворий отримує силу і дар тісно злучитися зі страстями Христа: він, певним чином посвячений щоб нести плоди через уподібнення до спасаючих страстей Спасителя... Церковна благодать. Недужі, які приймають це таїнство, «добровільно єднаючись зі страстями і смертю Христа», вносять «свою частку для добра Божого Народу». Уділяючи цю тайну, Церква у спільності святих заступається за добро хворого. Хворий же, своєю чергою, благодаттю цього таїнства сприяє освяченню Церкви та благу всіх людей, за яких Церква страждає…
Приготування до останнього переходу. Якщо це таїнство… вділяється всім, хто страждає від важких хвороб і немочей, воно тим більше повинне вділятися тим, хто наближається до кінця життя. Тому його також назвали «таїнством тих, що відходять»... Воно завершує святі помазання протягом усього християнського життя; помазання при Хрещенні витиснуло на нас печать нового життя; помазання під час Миропомазання зміцнило нас для боротьби в цьому житті. Останнє помазання зміцнює кінець нашого земного життя міцним захистом в останній боротьбі перед входом до Дому Отця.

ТАЇНСТВО ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ
ЩО ТАКЕ СВЯТЕ ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ? (ККЦ, 1324)
Пресвята Євхаристія чи святе Причастя – це тіло і кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. «Пресвята Євхаристія – джерело і вершина всього християнського життя. Усі інші таїнства, як і всі церковні служіння та діла апостольства, пов’язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа – нашу Пасху».
ХТО, КОЛИ І ДЛЯ ЧОГО ВСТАНОВИВ ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ?
ККЦ, 1323: «Наш Спаситель на Тайній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано, встановив Євхаристійну Жертву Свого Тіла і Крові, щоб увічнити жертву Хреста впродовж віків, аж до Свого приходу».ККЦ 1339: «Ісус вибрав час Пасхи, щоб сповнити те, що Він заповів у Капернаумі: дати Своїм учням Своє Тіло і Свою Кров: «І, взявши хліб, віддав хвалу, переломив, дав їм і мовив: «Це Моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин». Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22,7- 20). Христос доручив Церкві відправляти Євхаристію, приносити безкровну жертву на спомин його смерті і воскресіння. Це трапеза, в часі якої ми приймаємо Христа, як поживу для наших душ і,таким чином, отримуємо запоруку вічного життя.
ХТО МОЖЕ СЛУЖИТИ ЄВХАРИСТІЮ?
ККЦ, 1411: «Тільки правосильно висвячені священики можуть головувати в Євхаристії та освячувати хліб і вино, щоб вони стали Тілом і Кров’ю Господа»ККСЦ Кан. 699 § 1. Повноваження відправляти Літургію мають тільки Єпископи і священики. Саме вони діють в Особі Ісуса Христа та від імені Церкви. Диякони беруть тіснішу участь у відправі Літургії, але самі не можуть.
ЯК ВІДПРАВЛЯЮТЬ СВЯТЕ ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ?
Відправляти Євхаристію означає відправляти Божественну Літургію, яка складається з трьох частин: Проскомидії (священик приготовляє дари), Літургія Слова (читання і слухання Святого Письма) та Літургія Жертви (відправа жертви, що полягає в перетворенні хліба і вина на тіло і кров Христові через слова священнослужителя та саме Причастя).
Що є необхідно, щоб могти відправити Євхаристію?
Повинен бути належно висвячений священик або єпископ і необхідно мати пшеничний хліб та виноградне, чисте і, без домішок, вино. Для відправи необхідно просфору із заквашеного тіста, що складається тільки з пшеничного борона, дріжджів і води та природнє виноградне чисте вино, без додатків (пор. Кан. 89 пар.2-3 ПП УГКЦ).
Для чого нам потрібно приймати Святе Причастя?
ККЦ, 1416: «Святе Причастя Тіла і Крові Христа збільшує єдність того, хто причащається, з Христом, відпускає йому легкі гріхи й охороняє від тяжких гріхів. Оскільки зміцнюються узи любові між Христом і тим, хто причащається, прийняття цього таїнства зміцнює єдність Церкви – містичного Тіла Христового». «Хто їсть Тіло Моє і Кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому» (Iв. 6,56).
ККЦ, 1395: «Любов, яку Євхаристія запалює в нас, охороняє нас від майбутніх тяжких гріхів. Чим більше ми беремо участь у житті Христа і чим більше поглиблюємо приязнь з Ним, тим важче нам розірвати цю єдність з Ним через смертельний гріх. Євхаристія не призначена для прощення смертельних гріхів. Це належить до таїнства Примирення. Євхаристія – передовсім це таїнство тих, що перебувають у повній спільності з Церквою».
СВЯТЕ ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ
ЩО ТАКЕ ЗАГАЛЬНА СПОВІДЬ?Це сповідь, у якій повторюються усі сповіді або попереднічисленні сповіді. Можна сповідатися з усіх гріхів нашого життя абоз гріхів, вчинених від останньої загальної сповіді. Її радиться привиборі нового стану, як, наприклад, вступаючи у стан подружній чивибираючи життя, посвячене Богові. Також корисна в часі місій чиреколекцій, або в годину смерті. Загальна сповідь є необхідною, коли була одна чи більше неважних або святотатських (коли приховується гріх) і їх опісля не направлено. Сповідь є неважною, коли свідомо або з грубого недбальства не висповідатися з тяжкого гріха, або коли не було правдивого жалю чи сильної постанови поправи.
НАЗВА ТАЇНСТВА (ККЦ, 1423-1424)● Його названо таїнством Навернення, бо воно сакраментальнимспособом здійснює заклик Христа покаятися (Пор. Мр. 1,15.),повернутися до Отця (Пор. Лк. 15, 18.), від Якого людина віддалилася через гріх. ● Його названо таїнством Покаяння, бо воно освячує особистий і церковний шлях до навернення, жалю і спокутування з боку грішногохристиянина.● Його названо таїнством Сповіді, бо виявлення, визнання гріхівперед священиком є істотним елементом цього таїнства.● Його названо таїнством Прощення, бо через сакраментальневідпущення (розрішення) гріхів, дане священиком, Бог надає тому,хто кається, прощення і мир.● Його названо таїнством Примирення, бо воно дає грішниковілюбов Бога, яка примирює: «Примиріться з Богом!» (2 Кор. 5,20).Той, хто живе милосердною любов’ю Бога, готовий відповісти назаклик Господа: «Піди, помирись перше з твоїм братом» (Мт. 5,24).
ХТО УСТАНОВИВ ЦЕ ТАЇНСТВО? (ККЦ, 1446)Христос установив це таїнство Покаяння для всіх грішниківу Своїй Церкві, насамперед для тих, хто після Хрещення впав утяжкий гріх, утратив таким чином благодать Хрещення і завдав рани церковним стосункам. Саме їм таїнство Покаяння дає нову можливість навернутися і віднайти благодать виправдання.Отці Церкви вважають це таїнство «другою дошкою [порятунку]після розбиття корабля, яким є втрата благодаті».
СПОВІДЬ
Робимо на собі знак святого хреста і кажемо:– Останній раз я сповідався (-лася) [кажемо коли]; незатаїв (-ла) ніякого гріха [а якщо затаїли, то тут визнаємойого]; зневажив (-ла) Бога такими гріхами...Розказуємо всі свої гріхи, які пригадали, від попередньоїдоброї сповіді.Відтак кажемо: Жалую з цілого серця, що я своїми гріхамизневажив (-ла) Бога, і постановляю виправитися.Священик дає повчання і накладає покуту. Відтак розрішаєнас від гріхів, а ми, тричі хрестячись, молимося зі щиримжалем митареву молитву:Боже, милостивий будь мені, грішному (-ій).Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.Без числа нагрішив (-ла) я, Господи, прости мені.Після того, як священик розрішив нас від гріхів, ми робимона собі знак святого хреста, і відходимо.
МОЛИТВИ ПІСЛЯ СПОВІДІБоже, Ти хочеш, щоб усі люди спаслися, тож вислухаймолитву мою, і не відкидай сліз моїх, як марних;бо хто прийшов до Тебе плачучи, і не був скоро спасенний? Хто кликав щиро, і не був скоро вислуханий? Тому, о Владико, вислухай і мене, що кличу до Тебе зі сльозами: прости мені великі мої гріхи, спаси мене, недостойного (-ну), бо Ти благий і чоловіколюбець.
Молитва до Пресвятої Богородиці:Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице,щоб, надіючись на Тебе, ми не загинули, але щоб ізбавилисяТобою від бід, Ти бо єси спасіння роду християнського.
СВЯТЕ ТАЇНСТВО ПОДРУЖЖЯ
Таїнство шлюбу, яке частіше за все називають просто вінчанням, – це благословення нареченого та нареченої (чоловіка і дружини) за їх добровільною згодою на подружнє життя, де подається благодать Божа для взаємної допомоги та однодушності, а також для благословенного народження та християнського виховання дітей. Вступаючі у шлюб, чоловік і жінка перед Богом обіцяють одне одному любов, вірність та чесність подружню впродовж усього життя.
1) Головне – це віра. Наречений та наречена (чоловік та дружина) мають сповідувати християнську віру, бути охрещеними та належати до Церкви. Тому від молодих вимагається за певний час до вінчання (за тиждень або за кілька днів) прийти на сповідь та причаститися. Це можна зробити у тій самій церкві, де будете вінчатися, або у іншому православному храмі.Неможливо відправляти вінчання над подружжям, у якому чоловік чи дружина невіруючі.У разі шлюбу між людьми православного та іншого християнського сповідання (католицького, протестантського тощо) вінчатися у православній церкві можна, якщо молоді дають обіцянку хрестити майбутніх дітей у Православ’ї.
2) Відсутність перешкод до шлюбу. До цього відноситься недостатній вік, родинні зв’язки, дійсний попередній шлюб тощо. Наявність державного свідоцтва про реєстрацію шлюбу, як правило, свідчить про відсутність подібних перешкод. Тому просимо молодих спочатку зареєструвати шлюб за державними законами.Якщо хтось із молодих раніше перебував у церковному шлюбі (був вінчаний), необхідно отримати благословення єпископа на другий шлюб (див. нижче).
3) Свідки мають належати до Православної Церкви. Вони можуть бути одруженими чи ні. Виключно за наявності державного свідоцтва про реєстрацію шлюбу вінчання може відправлятися без свідків.
4) Із матеріальних речей для вінчання необхідно мати обручки. Вони можуть бути золотими, срібними, або виготовленими з іншого металлу. Обручки також можуть бути прикрашені камінням.
Коли можна вінчатися?На відміну від хрещення, яке може відправлятися кожного дня, вінчання у певні дні не проводиться. Зокрема, не вінчають впродовж чотирьох тривалих постів, масляного та великоднього тижнів. Про те, чи можливо вінчатися у дату, що вас цікавить, запитуйте у церкві.
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПОХОРОН
ЩО РОБИТИ, КОЛИ ХТОСЬ З РІДНИХ ЧИ БЛИЗЬКИХ ПОМЕР?
1.Для тіла треба організувати християнський похорон, а задушу треба молитися.
2.Повідомити рідних і близьких про відхід їм рідної чи просто знайомої людини.
3.Повідомити дільничого лікаря, обов’язком якого є зафіксувати час смерті та констатувати (записати) смерть людини документально. Якщо смерть сталася вночі, то краще викликати швидку допомогу.
4.Також необхідно викликати міліцію, яка повинна оглянути померлого і підтвердити, що смерть ніким не спричинена, тобто, що не відбулося вбивства. Працівники міліції повинні провести огляд тіла і записати протокол про огляд, якщо немає ознак насильницької смерті чи підозр на неї. В такому випадку не потрібно їхати на судово-медичну експертизу, а із протоколом тіло доставити у морг.
5.У випадку суїциду (самогубства) чи насильницької смерті, автокатастрофи чи утоплення, чи інших неординарнихситуацій, тіло обов’язково має бути направлене на експертизу. Про самогубство обов’язково треба повідомити священика ( а відтак і єпископа) та отримати дозвіл на захоронення;
6.Треба зазначити, що на судово-медичне дослідження направляють не всіх померлих. Якщо людина віком від 50 років померла вдома, за нею здійснювалось диспансерне спостереження і цю людину оглядав лікар хоча б за місяць до настання смерті, таку людину на експертизу не забиратимуть. За відсутності ознак насильницької смерті, звісно.
7.Але якщо ж смерть настала не в закладах охорони здоров’я, або виникла підозра насильницької смерті, померлому в обов’язковому порядку будуть проводити розтин. Проте за відсутності ознак насильницької смерті цієї процедури можна уникнути. Для цього треба мати задокументоване волевиявлення покійного або просто письмову заяву близьких родичів.
8.Щоб отримати свідоцтво про смерть, необхідно мати такі документи: бланк про констатацію смерті, протокол огляду тіла та паспорт померлого; з довідкою про смерть від лікаря та протоколом огляду тіла померлої людини, родина звертається у ЗАГС і там видадуть Свідоцтво про смерть.
9.Повідомити священика – пароха, щоби той відповідно міг організувати поминальні богослужіння (парастас і похорон). Вірним про смерть парафіянина повідомляється биттям в дзвони: «дзвонами сповіщають про смерть і похорон когось із парафіян» (Катихизм, № 653).
10. За душі померлих замовляють поминальні богослужіння, або так звані «григорянки». Згідно науки Католицької Церкви, «григорянкою» називається цикл відправлених Святих Літургій (30 днів підряд за одну душу). Священик в той час, коли служить григорянку, не може приймати інших намірень на святі літургії. Пожертва за відправу григорянки має бути відповідною за 30 святих літургій, будучи свідомими того, що священик в цьому часі не може приймати інших пожертв на Святі Літургії, а дана пожертва є допомогою на його проживання.
11. Якщо Ви не маєте змоги займатися організацією похорону, тозверніться у найближче похоронне бюро.

КОЛИ НЕ СЛУЖИТЬСЯ УРОЧИСТИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПОХОРОН?
(Дано у Києві, при Соборі Воскресіння Христового, 31.10.2009 р. Б. Опубліковано у «Львівські Архиєпархіяльні вісті» №2 2010р.)
Обмеження почестей християнського похорону в УГКЦ встановлюється для наступних категорій осіб:
1. Нехрещені особи
А. Якщо помирає нехрещена дитина, що її батьки мали намір охрестити, або особа, яка виявляла бажання найближчим часом прийняти Святу Тайну Хрещення, то душпастир, порадившись з місцевим ієрархом, може уділити Чин похоронунеурочистим способом (пор. кан. 876 §2)…Б. Якщо помирає нехрещена особа, яка не мала наміру приймати Тайни Хрещення, то їй Церква відмовляє у Чині християнського похорону. У похоронній процесії не повинно бути жодних атрибутів християнства, не дзвонять у церковні дзвони і священик лише на прохання родини може запечатати гріб, і то не у день поховання. Захоронення нехрещеної особи проводиться на спеціально відведеному місці цвинтаря, де це єможливо.
2. Хрещені не католикиРішення про можливість і спосіб звершення християнського похорону для таких осіб приймає місцевий Ієрарх, враховуючи місцеву практику та обставини (пор. кан. 876 §1).
3. Прилюдні грішникиЯкщо помирає прилюдний грішник, то Чин похорону звершується неурочистим способом. У такому випадку не дзвонять у церковні дзвони, похоронну процесію очолюють хрестом без хоругв, проте священик не бере у ній участі. Увечері служиться парастас, домовину з тілом до храму не заноситься, священик не вживає фелону і кадила...
4. Загальновідомі віровідступники, єретики, розкольники і войовничі атеїстиТаким особам, якщо вони не подали перед смертю якихось ознак каяття, Церква відмовляє у християнському похороні. У похоронній процесії не повинно бути жодних атрибутів християнства, не дзвонять у церковні дзвони, а священик лише на прохання родини може запечатати гріб, і то не у день поховання. Захоронення таких осіб проводиться на спеціально відведеному місці християнського цвинтаря, де це є можливо.
5. Ті, хто вибрав кремацію свого тілаА. Якщо ці особи вибрали кремацію свого тіла не з причин, що суперечать християнській вірі, то над ними слід відслужити церковний похорон у такий спосіб, щоб уникнути згіршення і продемонструвати, що Церква віддає перевагу похованню тіла перед кремацією (пор. кан. 876 § 3). У такому випадку дзвонять у церковні дзвони, похоронну почестей християнського похорону не робиться, однак до храму покійного не заносять.Б. Якщо особа закінчила своє життя самогубством під впливом або в стані глибокої депресії, то не дзвонять у церковні дзвони, похоронну процесію очолюють хрестом без хоругв, проте священик не бере у ній участі. Ввечері служиться парастас; тіло до храму не заноситься; священик не вживає фелону і кадила; у прощальній проповіді священик має, з однієї сторони, підтримати і розрадити рідних і близьких, які шукають опори у Церкви, а з другої - нагадати, що це трагедія усієї Церкви (пор. 1 Кор 12:26); на цвинтарі, відслуживши панахиду, священик запечатує гріб.В. Якщо особа закінчила своє життя самогубством навмисно і при повному розумі, то в дзвони не дзвонять; тіло до храму не заноситься; похоронну процесію очолюють хрестом без хоругв, проте священик не бере у ній участі. Парастас увечері не служиться, а на цвинтарі над могилою даної особи присутній священик проведе спільну молитву (Отче наш і Богородице…) та запечатає гріб покійного. Беручи до увагистан рідних і близьких, священик може звернутися до них словом християнського співчуття і розради. Захоронення таких осіб проводиться на спеціально відведеному місці християнського цвинтаря, де це є можливо. Принагідно в інший день, священик може відслужити Панахиду, долучаючи імена інших померлих християн.
Заувага. Якщо існує аргументований доказ або поважно умотивована підозра, що особа не вчинила самогубства, а померла внаслідок насильницької смерті, немає підстав відмовляти їй у християнському похороні.

священники⸻✥⸻

Отець Володимир Панас: Шлях до Служіння Богові та Людям

Адміністратор парафії, о. Володимир Панас, народився 27 жовтня 1990 року у селі Плісняни Тернопільської області, Зборівського району. Вже змалечку він проявляв інтерес до духовного життя, що привело його до здобуття освіти в рідному селі, де він закінчив 9 класів загальноосвітньої школи.
У 2006 році о. Володимир продовжив своє навчання у Чортківській ДяківськоКатехитичній Академії Імені Священномученика єпископа Григорія Хомишина, де він здобув ґрунтовні знання з богослов'я та катехизації. Завершивши навчання у 2009 році, він поступив до Тернопільської Вищої Духовної Семінарії Імені Патріарха Йосифа Сліпого, щоб поглибити свої знання та підготовку до священства.
31 липня 2016 року в місті Тернопіль о. Володимир був висвячений на священника Митрополитом Василієм Семенюком. Цей урочистий момент став початком його активної священичої діяльності, спрямованої на служіння Богові та вірянам.

Соціальні мережі:

соціальне служіння⸻✥⸻

Завданням Відділу соціального служіння є:✥ плекання духу жертовності та соціальної відповідальності ✥ розвиток служіння на благо нужденних

Соціальне служіння — діяльність, спрямована на розв’язання соціальних проблем та забезпечення соціальної справедливості, що охоплює весь спектр соціальної активності та включає в себе надання волонтерської допомоги, благодійництво і організовані форми надання соціальних послуг потребуючим особам та групам,допомога хворим дітям,сім’ям там де більше три п’ять шести дітей,людям похилого віку,сиротинцям, дітей з особливими потребами, особи з інвалідністю,задля забезпечення їх цілісного розвитку.
Соціальне служіння Церкви має своїм фундаментом та рушієм віру і виражає дияконійну природу Церкви, будучи частиною триєдиної місії Церкви: звіщати Добру Новину (керигма), освячувати (літургія) та служити допомогти ближньому.

Дорогі наші парафіяни, друзі, благодійники, донори, меценати, доброчинці!

Звертаюся до Вас як Ваш духовний провідник Адміністратор священик Володимир від імені парафії словами Христа: «Блаженні милосердні, бо вони помилуванні будуть.» Звертаючись до Вас як до вірних синів і дочок Церкви і всього народу, з проханням зложити вдовину лепту на утримання нашої парафії і Церкви проектах тут на Україні які будуть виконуватися офіційно і законно.
Ми знаємо історію зі Святого Письма Євангелії від Марка про вдову яка була доброю і щирою ця вдова Бідна вдова дала дві монети, що називалися лепти. Це було дуже мало, але це були її останні гроші. (Марк 12:42, 44) У вдови не було багато грошей. Вона віддала все, що мала. Вона віддала Богу більше, ніж всі багаті люди. Марк 12:44 і пам'ять про неї буде доти,доки буде голоситися Слово Боже.
На данний час держава не допомагає матеріально Церкві, тому Ваші пожертви допоможуть нам реалізуватися у наших цілях і можливостях відродити наш народ духовно,а вданий час захистити всіх нас від агресора ворога і супостата який руйнує наші села і міста і Україну. Доля розкинула наших людей по всьому світі і тільки Церква може зберегти мову і культуру традицію!
Нехай ці слова мого прохання впадуть у Ваші серця і душі, щоб ми всі відгукнулися на нього і зложили від щирого серця пожертви на благо нашого народу дітей і людей .
Наперед щиро вдячний Вам Усім, Обіцяємо за Вас, Ваших дітей, родину, щоденно пам’ятати у своїх молитвах Благословення Господнє на Вас Ім’я Отця і Сина і Святого Духа Амінь!